20-27 липня - Перуновий тиждень

20-21 липня — літнє свято Перуна. Моління біля великих старих дубів — священних Перунових дерев. Ритуальні братчини, споживання жертовного м’яса кабана, бика або півня.
Освячення води «перуновими топірцями», виплiтання дубових вінків i покладання їх на голови чоловікам для мiцностi й здоров’я. Християнськими церковниками це свято замінено так зване «свято Іллі», яке церква відзначає через 13 днів за Юліанським календарем.
 
22 липня — літнє свято Перуниці (Блискавиці).
Жіноча іпостась Перуна — Блискавиця (по нар. Молонія — блискавка). У цей день остеpiгaлися пpaцювати в полі й на городі, боячись, що Перуниця розсердиться на таку байдужість до її свята.
 
27 липня — Чур, Паликопа. Завершення Перунового тижня. Бог Паликопа — вартовий святкових днів, який cпocтepiгaв, щоб Богів шанували належним чином, i карав своєю блискавицею тих, хто не дотримувався звичаїв. Йому молилися, щоб уберіг копи збіжжя від вогню. Чур — дух межового вогню, походить з дуже дaвнix часів, пильнує майно i власнicть Роду (ним присягалися, застерігали: «Чур, моє!») у санскритськiй мові слово чур означає «палити». У цей день також вшановують Дажбога як покровителя обжинок, стрибають через священний вогонь, роздають дітям ритуальне печиво «сончата» (збіг. з христ. Пантелеймоном).
 
Перун пов’язаний з громом та блискавкою. Наші Предки вважали, що Перун б’є мечем-блискавкою ворогів Сварги, тобто найвищого Неба (Сварога). Ллється дощ — Даждь Божий — як знак любові Сварога до Матінки-Землі. Матінка-Земля народжує дерево життя Дажбожих онуків.
 
Перуна вшановують в Боголіссях (священних гаях), де ростуть священні дуби (перунові дерева). Перед найстарішим і найвеличнішим дубом стояв жертовник з каменю — вівтар, на якому палало невгасиме полум’я. Особливий Волхв — служитель культу Перуна — постійно вартував біля ватри. І вдень і вночі сюди міг прийти державний муж, воїн-дружинник чи будь-який інший віруючий, щоб помолитися, скласти жертву, попросити благословення у Волхва, освятити зброю.
 
У липні, в часи найбільшої активності сили Перуна, і відбувається Перунування — славлення Перуна, воїнські братчини (священні ритуальні бенкети), поминання воїнів-побратимів, що «відійшли до Лук Сварожих» — загинули на полі бою.
 
Велесова Книга подає вчення Рідної Віри надзвичайної сили — культ Землі, культ Живої Води, культ Вогню-Сварожича, таїнство Священної Жертви, таїнство Смерті і Безсмертя. Тут, поруч з Перуном, стрічаємо й Перуницю — жіночу постать Божественної потуги наших Предків:
 
А тому, що впав у полі,
Перуниця дає Води Живої напитися,
А напившися її, він їде до Сварога
На білому Коні.
І там стрічає його Перунько
І веде до блаженних своїх хоромів.
А там перебуде він час
І отримає нове тіло.
І так має жити і радуватися сьогодні
І до вічних віків,
Творячи за нас молитви.
 
 
 
Слава Перуну і Перуниці! Шана Чуру і Паликопі!
 
 
 
Джерело: "Спадщина Предків"